30 років…Багато це чи мало? Для когось це лише мить, для інших- ціле життя. Минулої п'ятниці актова зала нашої школи була наповнена людьми,для яких школа 17- це не просто навчальний заклад, це частинка серця,де зберігаються найтепліші спогади. Перша вчителька, перші друзі,перше коханняя… Все це ми зустріли тут, у стінах рідної школи. Повернувшись, наші ветерани та випускники не могли стримати сліз, сліз радості від зустрічі зі знайомими обличчями, а можливо, сліз печалі,що неможливо обернути годинник життя і повернутися сюди- у своє дитинство,свою молодість. Привітати школу із днем народження прийшли також заступник міського голови Наталя Слесаренко, завідувач міським кабінетом з питань освіти Олександра Легчіліна та голова профспілки працівників освіти Тетяна Мацко. Наталя Слесаренко побажала школі-ювіляру успіхів у досягненні намічених цілей, терпіння і віри, постійного руху вперед. «Основою всього цього має стати міцне здоров'я і серце, наповнене любов'ю», - зазначила Наталія Євгенівна. «Історія освіти міста показує, що школа №17 протягом усіх 30 років була центром навчання і виховання підростаючого покоління міста, - сказала Олександр Легчіліна. - Закладені на перших етапах формування вашого навчального закладу здорові, гуманні, національні традиції завжди давали істотні результати». На святкуванні ювілею відділом освіти та науки ДонОВГА та міським відділом освіти грамотами відзначено найкращі працівники закладу.
Багато теплих слів було сказано в цей день, багато пролунало побажань. Але найголовніше, що вся школа разом вподовж цілого тижня мала змогу висловити щірі слова любові та поваги один до одного: до адміністрації, до учителів та учнів, до батьків та техробітників- до всіх, хто і є школої 17!
